Андердог

Ти там був. Ти знаєш це відчуття. Знаєш запах поразки. Він пронизує тебе з голови до п’ят. І нічого не вдіяти. Така бо роль: андердог.

photo: Pixabay

Врешті, всі ми там були. На самісінькому дні. І прагнули піднятись хоч трішки ближче туди, де більше повітря. Дихати. Але завжди все закінчувалось багнюкою. Так воно є для андердогів. Вихід на арену, де від тебе нічого не чекають. Тебе там не чекають. Інші герої, інший сценарій.

Ти знаєш все це, додати тут нема чого. Відблиск слави лиш відблискує. Він не твій, його не впіймаєш. Ти радше звик до розбитих мрій. Твій дім — зона вильоту. Чорна діра на іншому полюсі, зовсім навпроти успіху. Але хіба ти не старався вилізти трішки вище? Ясна річ, старався. Але увесь час стара платівка. Я не знаю чому так. Я не знаю, як буде далі...

Ти повен цього. Виходячи на арену, ти знаєш, що від тебе чекають поразки. Бо так було і є. І всі чекають, що так і буде. Ти повен усіх «ти не зможеш» та «в тебе нічого не вийде». Так спробуй пропустити це всередину! Щоб вдарило струмом. Щоб не було куди втекти. Щоб усі глузували прямісінько у тебе в голові. Наповни себе цим. Черпай силу з тих, хто написав твою долю наперед. З кожного «він вже закінчився як футболіст», з кожного «без шансів». Черпай. Черпай шанси звідти, де їх вже ніхто не залишив. З кожної травинки, з кожної глузливої усмішки, з кожного падіння. І з багнюки. Черпай. Вставай.

Цю роль призначив собі не ти. І не тобі її виконувати. Тобі йти, тобі бігти, тобі летіти. Твоя гра — футбол — дає тобі мрію. І ніщо не може забрати її в тебе. Ти андердог, ти можеш вкусити. Ти можеш знести біль і грати у свою гру. А вони лиш можуть роззявити рота і замовкнути. Бо вони думали, що футбол має наперед написані сценарії. Брехня. Футбол ніколи не передбачиш. І тебе теж. Бо ти, як і футбол, живий.

Доки не настав фінальний свисток, завжди є надія. Піднятись, боротись, летіти. Для того цю гру й придумали. Але з часом стало вигідно забути це. Грати однаково. Мати лідерів і мати тих, хто вічно їх доганяє. Статично. Рік за роком. Але ти це знищиш. Своїм бажанням мріяти й грати. Знищиш їхню гру і наново відродиш те, що було спочатку. Усмішки та мрії. Круглий м’яч та двоє воріт. Ніяких шаблонів. Лише політ разом із птахами, вище за усі хмари з великою мрією. Такою і має бути гра.

Ти там був. Ти знаєш це відчуття. Знаєш запах поразки. Він пронизує тебе з голови до п’ят. І нічого не вдіяти. Така бо роль: андердог.

Але так більше не буде.