Дім кенгуру, в котрому варто було залишатися людиною

Розповідаємо про оригінальний празький стадіон "Долічек"

photo: bohemians.cz

Був колись на світі футбольний клуб АФК Вршовіце. І поталанило йому поїхати в турне до Австралії. І привезти додому значну славу й справжнісінького кенгуру. А також змінити назву на Богеміанс, аби австралійці розуміли, з ким мають справу.

Після поїздки за далекі моря й океани, клуб миттєво набув тисячі нових вболівальників у себе вдома. Одного разу трибуни рідного Долічку (себто долинки — стадіон знаходився у невеликому заглибленні) не витримали та й зламались під тиском натовпу. Довелось думати про нову домівку. Дуже пощастило, що шанувальником команди був один з місцевих представників влади Зденєк Даннер. Він, ясна річ, дав грошей на побудову нової домівки для «кенгуру».

Відкриття арени, котру назвали «Даннерів Стадіон», відбулось 27 березня 1932 року. Прошло трішки часу і вболівальники почали називати його Долічком — точнісінько так, як і його попередника. Сила звички! Сам же клуб у наступні десятиліття пережив все, що тільки міг пережити. Приходили нацисти, котрі змінювали всі порядки та назву клубу, приходили совєти, котрі робили все те саме, але ще у більших масштабах, приходили й численні вильоти з вищої ліги... Приходили й моменти звитяг. Богеміанс неодноразово грав у єврокубках, ставав призером та навіть чемпіоном Чехословаччини, а рідний Долічек за цей час став потужною фортецею з оригінальною атмосферою. Так і тепер кажуть: «Хто не був на Богемці, той не був на футболі»! Ну а де ще ви знайдете стадіон, де на трибуні пише «вболівай, але залишайся людиною»? Такий напис справді був там за комуністичної влади. Зараз його вже немає, але загалом стадіон залишається трішечки наче заповідником соціалізму. Востаннє серйозна реконструкція головної трибуни проходила тут у 1970 році. Відтоді стадіон гарнішим точно не став. Але щоразу гарнішою, здається, стає тутешня атмосфера. У порівнянні з більш звичними для Праги атмосферами на стадіонах Славії та Спарти, тут наче спеціально збираються ті, хто прагне чогось особливого. Це місце заворожує — від чарівних зелено-білих барв і потужної підтримки фан-сектора аж до талісмана-кенгуру та трамваїв, що їздять за одними з воріт.

Вболівальники Богеміанс пишаються своїм маленьким стадіоном. Коли їх силоміць виштовхали на стадіон Славії, вони майже повністю перестали ходити на домашні матчі, вимагаючи повернути рідний Долічек. І в них вдалося! А, і ще їм вдалося врятувати клуб від зникнення або перевезення у інший район Праги аферистами — але це вже не зовсім про стадіон. Хоча, варто визнати, саме вболівальники є головними зірками Долічку. Це вони всім серцем полюбили це місце, перетворивши його на один з найцікавіших футбольних куточків Європи.

Наостанок розповім ще одну дуже цікаву штуку. Всі знають удар «паненка», котрий вперше здійснив на високому рівні Антонін Паненка. А він, до речі, був гравцем Богеміанс. Тепер є його президентом. Пан Антонін розповідав, що його нахабний удар у фіналі Євро-76 не був випадковістю. Він його тренував два роки на рідному Долічку! А потім весь світ роззявив рота від оригінального удару, що народився на стадіоні, де оригінальним є все й завжди.